У третій зоні блок охолоджує водою або повітрям. На виході з каналу нескінченний блок автоматично ділиться на плити потрібної довжини. Після сушіння їх розрізають по товщині. В інтервалі температур тиск незначно знижується, компенсуючись частково тиском водяної пари. Полістирол знаходиться при цій температурі в стеклообразном стані, який дозволяє сприймати всі зміни газового тиску без помітних деформацій. При подальшому зниженні температури тиск падає, а полістирол починає тверднути.

У цьому інтервалі температур можуть виявлятися усадочні деформації. Це відбувається, якщо пори збіднені газоподібним речовиною, тобто коли тиск газової суміші в порах трохи. Охолодження матеріалу нижче не впливає суттєво на структуру спінювання. При температурі і його фракція переходять у рідку фазу. Утворився в порах вакуум поступово ліквідується за рахунок дифузії повітря.

Використання пінопласту у виробництві меблів →

Спінювання виробляють з метою зниження уявної щільності пінопласту і створення рівномірної структури. У процесі попереднього спінювання гранульований полістирол нагрівають до розм’якшення. Одночасно вспенівающий агент, що знаходиться усередині гранул, випаровується, гранули розширюються, зменшується їх уявна густина. Лише 50% гранул розширюється за рахунок випаровування перо, решта – з-за проникнення теплоносія в їх осередки. Теплоносій впроваджується в осередки швидше, ніж випаровуються пари.

Коефіцієнт спінювання визначається відношенням обсягу спінених гранул до їх початкового об’єму. Він характеризується ступенем розширення гранул і залежить від гранулометричного складу змісту виду, часу впливу і температури теп доносителя. Коефіцієнт спінювання росте зі збільшенням розміру гранул, кількості часу спінювання і температури теплоносія. Найбільш ефективний теплоносій – насичений пар.

Кухні з дерева →

Для ущільнення сальників шарнірних зчленувань застосовують азбестові ущільнювальні кільця зі свинцевим сердечником, іноді сальники ущільнюють гумовими кільцями, обплетені азбестовим шнуром. Слід зазначити, що при обігріві плит преса перегрітої водою під дуже великим тиском втрати в сальникових ущільненнях шарнірів менше, так як розширюється в щілинах вода, перетворюючись на пару, сама як би ущільнює ці щілини.

При обігріві плит пором останній частково перетворюється на конденсат, який надходить через шарнірні паропроводи в збірні колонки і з них в конденсатор бортник (або конденсаційний горщик), звідки направляється в котельню. При обігріві плит перегрітої водою остання після преса через збірні колонки надходить для підігріву і рециркуляції у водяній акумулятор. Плити по чотирьох кутах забезпечені виступаючими кронштейнами, які спираються на східчасті гребінки, прикріплені до стійок пресів.

Обігрів плит →

Щоб при віджимі забезпечити вихід з маси води, а при сушінні – пара, волокнистий килим у пресі укладають на підкладну сітку. Іноді під підкладну сітку для кращого відведення води і пари кладуть ще одну сітку. Швидкість проходження води і пари через масу в значній мірі залежить від ступеня і характеру її розуміли. Маса з гарним рівним помелом при добре розділеному волокні без дрібних частинок, рваних клітин і фібрил легко пропускає воду і пар, що прискорює процес пресування. Маса, яка містить велику кількість фібрил і частин клітин, і маса, яка складається з більш коротких волокон деревини листяних порід, гірше пропускає воду і пар.

Однак при грубому розмелі маси (при наявності великої кількості пучків, не розмелених волокон, окремих трісочок) погіршується і переплетення волокон, а також різко знижується внутрішня площа контактів між волокнами в спресованої масі, яка визначає молекулярні зв’язки і загальну міцність пресованих плит. Використання маси з підвищеним ступенем розмелювання дає готовий матеріал з більшою міцністю.

Віджимання та сушіння комплектуючих →